Лист Праведнику
Фото – власніcть Меморіального музею катастрофи Яд Вашем
Tilda Publishing
Часто ми сприймаємо добрі вчинки як щось належне. Та цей лихий період пандемії відкриває нам, що для цього треба мати неабияке серце. Спільно з Word of the Righteous ми хочемо подякувати людям, завдяки яким сьогодні ми маємо надію та віру в людяність. І пропонуємо зробити це разом!

Напишіть листа одному з праведників, які в найтемніші часи ризикували своїм життям задля життя іншого та виявили найвищу благородність. Ми впевнені, що ваші теплі слова будуть їм особливо приємними під час самоізоляції.


«
"Той, хто рятує одне життя, рятує весь світ"

»
*Ці слова вигравійовані на медалі, якою нагороджуються праведники народів світу
ХТО ТАКІ ПРАВЕДНИКИ НАРОДІВ СВІТУ?
Праведники народів світу (The Righteous Among the Nations) — почесне звання ізраїльського національного меморіалу Катастрофи (Голокосту) та Героїзму "Яд Вашем", що надається тим, хто рятував євреїв під час нацистської окупації Європи в період Другої Світової війни.
Ніна Гудкова (плаття з пелеринкою) врятувала в дитячому будинку в Києві 12 єврейських хлопчиків
Священник Алексей Александрович Глаголев – Праведник народов Мира, вместе с супругой подделывали документы еврейским женщинам, записывая их как русских или украинок, спасая им тем самым жизни.
Родина Вовкотрубів (Григорій та Марія, та їх діти - Іван та Ганна). Рятували єврейські родини від погромів у місті Золочів.
Lorem ipsum dolor sit amet, consectetur adipiscing elit, sed do eiusmod tempor incididunt ut labore et dolore magna aliqua. Ut enim ad minim veniam, quis nostrud exercitation.
ПРАВЕДНИКИ. УКРАЇНА
4 місце

посідає Україна за кількістю праведників
2634

праведників рятували євреїв на території Україні
не більше 30

праведників ще залишилось серед нас
Стіна честі в Яд Вашем
Понад 2,5 тисячі імен
визнаних Праведників з України
висічені на стіні честі в єрусалимському Музеї Яд Вашем
Детальніше про праведників України
Название блока
Зінаїда Жиленко
Звання праведниці народів світу Зінаїда та її батьки Євгенія й Вікентій Юхнель отримали за те, що у 1941 році родина переховувала від нацистів шістнадцятирічну єврейку Аллу Грановську.
Олексій Домущей
Незважаючи на те, що сім'я Домущей була бідною, вони прихистили в себе єврейську родину Терлецьких і ділилися з ними всім, що мали.
Надія Кравчук
Сім'я Кравчуків надала притулок родині Цикерів. Під час облав і різних перевірок, Цикери ховалися на горищі або в підвалі будинку Кравчуків.
Валентина Галкіна
У травні 1942 року хтось із місцевих жителів приніс в будинок Валентини десятирічного єврейського хлопчика Аарона Бронштейна. Сім'я Валентини надала хлопчику медичну допомогу та переховували його у себе вдома.
Богдан Карпишин
Сім'я Карпишиних врятувала життя Еліяху Фесту. Вони сховали його на горищі свинарника. 13-річний Богдан регулярно приносив Еліяху їжу і дбав про нього.
Олена Малова-Завадська
Незважаючи на те, що родина Олени ледь зводила кінці з кінцями, під час нацистської окупації вони переховували сім'ю Перельман.
Усі праведники
Ірина Максимова
У 1943 році Онуфрій і Анна Саїки з донькою Іриною на горищі свого будинку переховували від нацистів тринадцятьох євреїв. Спогади Ірини Максимової стали основою документального фільму про Голокост в Україні "Назви своє ім'я", який спродюсував Стівен Спілберг.
Олімпіада Данільянц
Олімпіада разом з батьком переховувала та піклувалася про сім'ю Михайла та Амалії Квітко. Олімпіада стояла довгі черги їм за провізією, а також знайшла та оплачувала маленькій Вікі Квітко няньку, приховуючи від всіх походження дитини.
Ольга Дев'ятко
Ольга Дев'ятко врятувала шестирічного Володимира Амусина. Вона заховала його в будинку своєї тітки та постійно допомогала піклуватися про маленького Володимира.
Єфросинія Яремчук
У другій половині 1942 року Яремчуки надали притулок Лібманам та поділилися всім тим, чого в самих було обмаль.
Марія Прутська
Ризикуючи власними життями, родина Марії переховувала в себе та піклувалася про сім'ю Олега та Владислава Плоткіних.
Лідія Савчук
Сім'я Савчуків врятувала життя Ісааку Тартаковському. Вони ховали Ісаака у себе на горищі, аж поки у квітні 1943 року їм не було наказано залишити будинок, оскільки в ньому мали розміститися німці.
Напишіть лист праведнику
Любий (-а) ____

|





Проєкт "Лист праведнику" ініційовано Меморіальним центром Голокосту "Бабин Яр". Фонд доставляє необхідні речі та продукти праведникам народів світу з України та пропонує усім охочим підтримати їх в час вимушеної ізоляції і написати листа. Ініціатива відбувається за підтримки проєкту "Слово Праведника".
Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр» – це некомерційна освітня організація, покликана гідно вшанувати пам'ять жертв трагедії Бабиного Яру та сприяти гуманізації людства через збереження та вивчення історії Голокосту.
© Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр". All rights reserved
Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр"
BABYN YAR Holocaust Memorial Center
Шукайте нас в соц.мережах
Наші контакти: [email protected]
babynyar.org
Народний художник України Ісаак Тартаковський до війни працював кінооператором з Олександром Довженко, і вже тоді виявляв художній хист в розкадровках. З початком бойових дій Ісаак був мобілізований до Червоної армії, і згодом попав у полон. У вересні 1941 року Ісаак втік і добрався аж до Вінниці. У відчаї хлопець спав у парках та покинутих будівлях, поки доля не звела його з сім'єю Савчуків. Спочатку Ісаак представився Лідіїї та її батькам Степану і Надії як Іван Петров, але згодом побачив, що вони допомагають своїм друзям-євреям і остерігатися нічого, тому розкрив себе. Савчуки сховали Ісаака у себе на горищі і ставилися до нього з великою симпатією, особливо Лідія. У квітні 1943 року, коли будинок Савчуків зайняли німці, сім'я переїхала на околицю міста, а новим сусідам представила Ісаака як свого родича.
Лідія Савчук
Curiosity about life in all its aspects, I think, is still the secret of great creative people.
Curiosity about life in all its aspects, I think, is still the secret of great creative people.
Після звільнення Вінниці Ісаак пішов на фронт і втратив зв'язок з Савчуками. Коли війна закінчилась, Тартаковський вступив до Київського художнього інституту, а Голокост та жахи війни відобразилися в його творчості. В 1951 році Ісаак випадково зустрів Лідію на вулиці, а через два роки вони одружились. З тих пір не розлучались, а їх діти, Анатолій та Олена, теж стали художниками.
Софії Яровій (Бойко) було 17 років, коли вони разом із матір'ю Єфросинією Бойко сховали в своєму будинку сусідську родину євреїв — Тетяну Ліпницьку з 12-ти річної Марою і 4-ри річним Аркадієм. Тетянин чоловік загинув в бою після вторгнення німців на територію Радянського Союзу. Жінка спробувала втекти з дітьми на схід України, втім не встигла покинути Київську область до захоплення її окупантами. Спершу Тетяну з дітьми прихистила сім'я Вайнтроп, втім Ліпницькі не пробули у них і доби — зять глави родини виявився поліцаєм. Він вигнав Тетяну, остерігаючись, що німці розстріляють всю його родину за переховування євреїв. Опівночі того дня, попри комендантську годину, Ліпницькі опинилися на порозі будинку сім'ї Бойко.
Cофія Ярова, Київ
Curiosity about life in all its aspects, I think, is still the secret of great creative people.
Curiosity about life in all its aspects, I think, is still the secret of great creative people.
Батько Софії тоді був у Дарницькому таборі в полоні, мати дівчинки швидко сховала колишніх сусідів в своєму домі, попри те, що через стіну від них жив поліцай. Коли 4-річний син Тетяни, Алік, плакав, та міцно закривала йому рота. Його сестра, Майка, просила матір відпустити брата, щоб ненароком не задушити, втім жінка спокійно відповідала: "Він може й помре, але хоч ти залишишся жива". Через 5 днів 17-річна Софія повела Тетяну з дітьми через увесь Київ до родичів за місто — залишатися у столиці було небезпечно. У Василькові їх зустрів та сховав рідний дядько дівчинки, Микита.
Бойки врятували ще одну єврейську родину під час війни — матір Софії, Єфросинія, ризикуючи своїм життям, пішла із сусідкою-єврейкою на ім'я Соня в місцеву комендатуру, доводити, що її подруга українка. Жінці вдалося переконати поліцаїв, і отримати для сусідки довідку. Після цього родина Бойків допомагала харчами Соні та двом її дочкам аж до визволення Києва та повернення з фронту чоловіка Соні Івана.
Content Oriented Web
Content Oriented Web
Made on
Tilda